|
Молодіжна варта 
Напрямки Новини Сергій Пархоменко: «ДЕРЖАВА ПІКЛУЄТЬСЯ ПРО ПЕНСІОНЕРІВ, А НЕ ПРО МОЛОДЬ»
Напрямки Новини Сергій Пархоменко: «ДЕРЖАВА ПІКЛУЄТЬСЯ ПРО ПЕНСІОНЕРІВ, А НЕ ПРО МОЛОДЬ»
| Сергій Пархоменко: «ДЕРЖАВА ПІКЛУЄТЬСЯ ПРО ПЕНСІОНЕРІВ, А НЕ ПРО МОЛОДЬ» |
 |
 |
 |
| Написав Administrator |
| Четвер, 02 вересня 2010 00:37 |
 Чи є в Україні громадянське суспільство? На це питання важко дати однозначну відповідь, бо з одного боку маємо силу-силенну байдужих абсолютно до всього на світі людей-споживачів, а з іншого – сотні, тисячі громадських організацій та всіляких соціальних ініціатив, що хоч і мають різні цілі, одначе часто діють спільно. У принципі, Україна має сприятливе підґрунтя для розвитку дійсного громадянського суспільства, але на цьому шляху існує низка проблем. Власне, про них та про інші нагальні негаразди українського соціуму зокрема і держави в цілому ми спілкувалися з відомим громадським діячем, незалежним журналістом Сергієм Пархоменком.
Сергію, скажіть, а коли Ви розпочали свою громадську діяльність? Іще на першому курсі університету. Я тоді вступив до лав Молодіжного Націоналістичного Конгресу. На жаль, спочатку я небагато часу приділяв саме громадській діяльності; активно ж я нею зайнявся лише напередодні президентських виборів 2004-го року. Ви позиціонуєтеся як молодий патріотичний громадський активіст. Тобто, Ви, як ніхто інший, добре розбираєтеся в проблемах молоді, що найбільше її турбують. Окресліть, будь ласка, їх. Як на мене, це в першу чергу проблема неможливості себе реалізувати на Батьківщині. Адже держава про молодь не думає, а думає про пенсіонерів, які найдисциплінованіше голосують на виборах. Лише невеликий відсоток з тих, хто не має впливових родичів і надійних зв’язків, здатні досягти чогось суттєвого, будучи молодими. Та й це переважно стосується мешканців найбільших міст, а також тих, хто зміг зачепитися в столиці. Решта може півжиття «пропахати» за мізерну зарплату на посаді бухгалтера чи наукового співробітника. Друга проблема – це, безумовно, житло. Думаю, зрозуміло, що молода сім’я не зможе зараз у жодному з великих міст придбати квартиру за власні кошти. У кращому випадку доведеться взяти кредит на кабальних умовах і виплачувати його роками, позичаючи і перепозичаючи гроші, просячи допомоги у батьків… Якщо постаратися, то можливо вирішити ці проблеми. Наприклад, із житлом. Цього року ми в рамках громадської ініціативи «Молодіжна Варта» розпочали кампанію «Владо, будуй обіцяне!», зокрема провели «Марш безквартирної молоді», чим привернули до себе увагу людей. Зустрічалися з чиновниками, з депутатами. Завдяки нам у бюджеті на поточний рік прописали більше коштів на соціальне житлобудування. Але попереду ще багато завдань. Треба змусити місцевих чиновників провадити відкриту процедуру відводу ділянок під соціальне будівництво, треба змусити політиків знизити ряд податків, щоб і ринкова вартість житла зменшилася. Також варто звернутися до Антимонопольного комітету з вимогою провести розслідування чи, бува, немає змови на ринку нерухомості, аби тримати ціни стабільно високими. Однозначно, необхідно постійно тиснути на політиків і чиновників, на банки, щоби ті видавали доступні кредити… Відомою є Ваша участь в «АнтиТабачній» кампанії. Причому, Ви були одним з тих, хто її розпочав. Що вдалось зробити? Можливо, щось хотілося зробити інакше? Найголовніше, ми побачили, хто дійсно готовий відстоювати освіту без корупції, хто готовий захищати національну гідність від таких ксенофобів, як Табачник, а хто лише називає себе громадським діячем і ладен терпіти навіть таких проФФесіоналів як нинішнє керівництво МОН. Звичайно, ми могли б акумулювати більше ресурсу. Але «АнтиТабачна» кампанія – це не політичний проект, на це політики гроші не виділяли. Правда, дехто з них намагався на нас попіаритися, але ми вчасно ставили їх на місце і відтак уникли звинувачень в політичній заангажованості (звинувачення представників влади не рахуються: ясно, що вони горою стоять за Табачника). Продовження «АнтиТабачної» кампанії буде вже скоро. Табачника однозначно треба «добивати». Від недавнього часу Ви є координатором молодіжного громадського об’єднання «Оновлення країни» Валентина Наливайченка. Скажіть, чого Ви вирішили для своєї подальшої діяльності саме цю силу? Мені подобається принцип, який сповідує команда ОК. Вона спирається не на «грошові мішки», а на громадськість. Окрім Наливайченка, в ОК немає відомих політичних діячів, натомість є діячі громадські, які на місці зробили не менше, ніж деякі політики. Це мені імпонує. Особливо приємно, що більшість команди – молоді люди, що дуже відрізняє цю силу від решти. Крім того, Наливайченко – виходець з Запоріжжя, великого міста Сходу країни, він добре розуміє потреби населення південно-східних регіонів. Він навряд чи викличе на цих теренах несприйняття як, приміром, Ющенко свого часу. Відомо, що з національною свідомістю в українців з південно-східних теренів гірше, ніж у їхніх західних земляків. Як, на Вашу думку, можна було б інтегрувати «східняків» до «загальноукраїнського простору», сприяти їхньому освідомленню? Може, національна свідомість на заході країни і вища, але я б хотів сказати, що деякі «патріоти» з західної України роблять країні набагато більше шкоди, ніж «донєцкіє». Утім, на Сході дійсно треба багато працювати, адже попередня влада практично не займалася східними регіонами. Але «освідомлювати» потрібно молодь, а не пенсіонерів. У молоді ще можна виховати почуття любові до України, в літніх – уже ні. Найкраще інтегрує молодих людей зі сходу до «загальноукраїнського простору» музика, кіно і футбол. Коли я працював у громадському русі «Не будь байдужим!», я переконався, наскільки музика піднімає почуття патріотизму людей на сході. У нас багато модних виконавців і гуртів – ВВ, Бумбокс, Океан Ельзи, Плач Єремії. Просто приватні телеканали і радіостанції не пускають їх пісні у ротацію, очевидно, виконуючи комерційне замовлення продюсерів, яким треба запускати низькопробних виконавців. Вони чомусь всі, як один, співають не українською. Саме через це на сході наша молодь досі з пересторогою ставиться до мови, адже не має можливості чути справді модний україномовний продукт. Крім усього, Ви також і журналіст. Що Ви думаєте про українську журналістику? Якою, на Вашу думку, вона є сьогодні? Мені дуже не подобаються тенденції ЗМІ в Україні. Медії стали відверто продажними, такими, що обслуговують чиїсь політичні та бізнес-інтереси. Вони розміщають в основному матеріали, за які заплатили гроші. Деякі дуже серйозні видання напряму просять гроші за розміщення публікацій, аргументуючи це тим, що матеріал, який я, приміром, їм подаю, є малоцікавим або відверто слабким. Що особисто Ви вважаєте за потрібне зробити, щоби поліпшити незалежність українських журналістів? Для цього міняти треба всю теперішню систему. Журналістам і редакторам має бути соромно виконувати політичні замовлення власників своїх ЗМІ або випускати матеріали, за які заплачено гроші. Має бути нова журналістська етика, щоб не було такого, щоб журналіст купляв, а не завойовував право друкуватися в тому чи іншому виданні, як це відбувається зараз. Які особисто Ви маєте плани на майбутнє? Хотілося б багато що змінити в цій країні. У першу чергу – подолати рецидиви совка. В усьому: в гуманітарній, в економічній сфері. Ми розвиваємося лише за рахунок сировинних галузей. Це глухий кут для розвитку економіки. Час відмовитися від сировинного виробництва і переорієнтувати економіку на сферу послуг, на туризм, на будівництво доріг… Зараз же мені хотілося б зробити все, аби довести молодому поколінню, що українцем бути модно. Україна – це не лише сало, вишиванка, хор «Гомін» і кінофільм «Роксолана». Україна – це успішні спортсмени. Це модні музиканти, яких знають за кордоном, та чомусь не знають у нас. Це передові наукові технології, які держава не фінансує. Це талановиті молоді фахівці, науковці, програмісти, які не знаходять себе тут, зате мають визнання за кордоном. Це чудові природні ландшафти й історичні цікавинки, що не поступаються за своєю значущість французьким, німецьким чи російським, тільки їх ніхто не «розкручує». Потрібно міняти імідж України. І саме нам – молодим – за нього варто взятися. Андрій РОЗДОЛЬНИЙ, Лілія ГЕРАСЕВИЧ. http://www.ukrpohliad.org/news.php/news/4050/group/4 |
|
| Підписатися на розсилку МОЛОДІЖНОЇ ВАРТИ |
| Відвідати цю групу |
Останні новини
- Молодь дарувала депутатам цеглу, соски та солдатиків
- Молодь подарує депутатам соски
- Києво-Могилянка прийняла Фінальний Форум Майбутнього ФМ-2012
- “Форум Майбутнього” завітав на харківський стадіон “Металіст”
- Молодь Дніпропетровська дискутувала про майбутнє
- Учасники “Форуму Майбутнього” під ялтинським сонцем говорили про політику
- Прогресивна молодь зустрілася на «Форумі Майбутнього» ФМ 2012 в Одесі
- «Форум Майбутнього» ФМ 2012 в Тернополі 11 жовтня
- Запрошуємо на Молодіжний "Форум майбутнього.2012"
- Форум Майбутнього «Своє майбутнє обираю сам!»
Хмаринка тегів
Наша княпочка
Останні підписанти
Підпишіть петицію
Kevinarref KevinarrefUP
StevSnuh StevSnuhAM
Lessmooro Lessmoorobt
EllBync EllByncKC
afenetlayegol ediujoziqt
ikocodu oangocatuvuyo
omunomiraoco enusowo
bwinexud igenebofuku
equtavaluqis axuaxeherug
uexazonagar ahenuva
StevSnuh StevSnuhAM
Lessmooro Lessmoorobt
EllBync EllByncKC
afenetlayegol ediujoziqt
ikocodu oangocatuvuyo
omunomiraoco enusowo
bwinexud igenebofuku
equtavaluqis axuaxeherug
uexazonagar ahenuva
Copyright © "МОЛОДІЖНА ВАРТА". All Rights Reserved. Joomla Templates by JoomlaWeb
Joomla Templates Sponsored by Best of Joomla! Admin - vito Powered by OpenPortal
Joomla Templates Sponsored by Best of Joomla! Admin - vito Powered by OpenPortal
